Skip to content

Anna Trincher – Pochny z sebe

September 1, 2015

Якщо вважав, що люди різні
Життя – театр, а очі – призма
Чому тоді радіє серце
Коли інше поруч б’ється

Коли на колінах вже до Бога
Кричить душа, зірвавши голос
А вже кінець, а як сказати
Я ж твоя сестра, брате

Де твоя душа, людство
Ми всі забули, хто ми є
Кожного любов іде в люстро
Так там і зникає

Ну хто із нас не хотів змінити
Війну на мир, темінь на світло
А що з себе треба починати
Ніхто і не хоче визнати

Бо ми ж всі святі, такі всі чисті
А правда має гіркий присмак
Коли чорне серце вже не чує
Брате, як тебе люблю я, це ж я

Humanity, please no more war
We have forgotten who we are
All our love goes into the mirror
And there dissolved in the dark

All our love goes into the mirror
And there dissolved in the dark

From → Uncategorized

Tinggalkan sebuah Komentar

Tinggalkan Balasan

Isikan data di bawah atau klik salah satu ikon untuk log in:

Logo WordPress.com

You are commenting using your WordPress.com account. Logout / Ubah )

Gambar Twitter

You are commenting using your Twitter account. Logout / Ubah )

Foto Facebook

You are commenting using your Facebook account. Logout / Ubah )

Foto Google+

You are commenting using your Google+ account. Logout / Ubah )

Connecting to %s

%d blogger menyukai ini: